Міланський собор (Duomo di Milano) — певно один з найвідоміших соборів Європи і чи не найвпізнаваніший. Досить парадоксально, що найпомпезніший, найбільший і найготичніший готичний собор знаходиться в Італії. Для італійських церков нехарактерна висока готика. А для готичних церков нехарактерний рожевий італійський мармур.
Невицький замок знаходиться (раптово) в селі Невицьке на Закарпатті. Точніше, село знаходиться у долині річки Уж, а замок (як і має бути у замків) стоїть на пагорбі над долиною. Невицький замок, на відміну від Мукачівського та Ужгородського, стоїть у руїнах. Власне, цим і справляє враження, бо інші замки багато разів перебудовувалися під сучасні потреби, а Невицький замок зберігає принади пізнього середньовіччя.
Валенсійський собор не такий відомий як, скажімо, Саграда Фамілія або Соборна Мечеть у Кордобі, але теж вартий того, щоб зазирнути. Знаходиться він в самому центрі Валенсії, головний вхід виходить на Пласа де ла Рейна, найкращий вид на Валенсійський собор відкривається, певно, з сусідньої площі, Пласа де ла Верге.
Llotja de la Seda — велична споруда в самому центрі Валенсії і досить нетипова. Зазвичай старовинні будови, що збереглися з середніх віків — це або церкви та собори, або замки, або палаци. Llotja de la Seda, Льоджа де ла седа — торгове приміщення. При включенні будівлі у список світової спадщини Юнеско це було підкреслено — "exceptional example of a secular building in late Gothic style".
Будівля біржі була побудована наприкінці п'ятнадцятого сторіччя як місце збору і торгів для торгівців шовком. Власне, спочатку на цьому місці була розташована Llotja de l’Oli, тобто біржа торговців олією, втім тут укладалися будь-які ділові угоди. Але в середині чотирнадцятого сторіччя саме торгівля шовком набула великого значення для Валенсії, і в п'ятнадцятому сторіччі місто як комерційний центр Середземномор'я досягло свого піка.
Вікторія — адміністративний центр острова Гоцо. Як і все на Мальті, місто суто іграшкове, на сім тисяч населення, цікаве величезною укріпленою цитаделлю, що височіє над містом на вершині пагорба висотою сто п'ятдесят метрів. Пагорб був населений з неолітичних часів, а перші укріплення тут з'явилися за бронзової доби в три с половиною тисячоліття тому. Потім тут була фінікійська фортеця, римська, Арагонський замок Іль-Кастільо, потім цитадель лицарів ордену святого Іоана. Мальта тілько-но пережила Велику осаду османськими військами, з північної Африки загрожували алжирській і туніські беї, ну з усіх боків постійно лізли в пошуках рабів численні корсари та пірати без роду і племені.
Мітки
Валлетта — столиця Мальти, тут знаходяться Парламент, Президентський палац, ще якісь урядові організації, три музеї і 6300 населення. Тому що Валлетта — це не місто в нормальному розумінні цього слова, де завгодно крім Мальти (яка загалом, як я вже писав, за розміром і населенням менша за Київ) Валлетта вважалася б кварталом. Вона займає частину півострова між бухтами Гранд-Харбор і Марсамшет розміром півтора кілометра на 800 метрів (ближчу до "континенту" частину півострова займає інше "місто" — Флоріана).
Бергамо — невелике (на 120 тисяч населення) містечко на півночі Італії, в самому серці Ломбардії. Аеропорт Бергамо — Оріо Аль Серіо — уподобаний лоукостами, тому у more civilized age Бергамо був чи не найпопулярнішим напрямком з України. При цьому, за враженнями, власне в Бергамо ніхто і не затримувався — адже до Мілану година потягом, а до Венеції — дві. В 2020 Бергамо сумнозвісно прославився як епіцентр епідемії коронавіруса в Італії, ну а далі стало зовсім не до поїздок.
Бергамо фактично розділений на дві частини — нове місто з широкими вулицями і неокласичною архітектурою дев'ятнадцятого сторіччя і Citta Alta, Верхнє місто, що височіє на пагорбі над Паданською долиною. Саме туди ми попрямували на фунікулері.
Вілла Джулія — колишня папська заміська резиденція, тобто дача. Тобто за часів, коли тут тусили папи, вілла Джулія була за містом — вона знаходиться в декількох кварталах від брами Порта-дель-Пополо, за Авреліановою стіною, що була міською межею Риму. Зараз, звичайно, це майже самісенький центр міста.
Вілла була побудована у шістнадцятому сторіччі в стилі маньєризму для папи Юлія III. До будови долучилися Вазарі і Мікеланджело. Але, чесно кажучи, це було би плейс-оф-інтерест у будь-якому іншому місті, а у Римі стільки архітектурних пам'яток, до яких долучилися Вазарі з Мікеланджело, що йти пішки аж за пагорб Пінчіо ніхто б не став. Борінг! Річ у тому, що зараз тут знаходиться колекція Національного Етруського музею. При тому, що я дуже люблю археологічні музеї, національний археологічний музей в Римі я за численні відвідини міста так і не відвідав. А ось музей етрусків подивитися пішов.
