Тільки-но встиг побідкатися на багаторічну відсутність у Києві справжньої зими, як природа попіклувалася її забезпечити. Не дуже великий, але швидкий снігопад вкрив землю білою ковдрою, а швидке похолодання забезпечило ясну та сонячну погоду наступні декілька днів. Я поквапився і встиг до Голосіївського парку ще до того, як свіжий сніг було нещадно витоптано. Через декілька днів вже було некрасиво, так що якщо не встигли подивитися на зимову красу власними очима, тепер залишається дивитися на фото.
2. Ставки ще тільки встигнули замерзти, і шар криги був ще затонкий задля того, щоб його перетворили на ковзанку та імпровізований хокейний майданчик.
3. Засніжений ліс.
4. Швидкий струмок ще не встиг замерзнути.
5. Верхні Оріхуватські ставки.
6.
7. Декілька велетенських сосен. На жаль, знизу якісь напрочуд потворні споруди і мотузковий парк, так що сфотографував лише засніжені верхівки.
8. Сумні верби нахилилися над водою.
9. Оріхуватка.
10. Візерунки голих гілок такі ж унікальні, як крижані фрактали на замерзлому склі.
11.
12.
13.
14.
15. Виринає з-під снігу зламане строкате листя торішнього очерету.
16. Захід сонця надає снігу химерних відтінків.
17.
18.
19. Ген далеко кригою простувала Крижана Пані. Вона була біла, немов стеаринова, та якщо дивитися на неї через шибку праворуч, то здавалася рожевою, а якщо праворуч – то ясно-зеленою. Раптом Мумі-троль відчув, що шибка стала такою холодною, аж йому заболів ніс, і він налякано відсахнувся.
…
У ту мить Крижана Пані пройшла повз купальню. Можливо, вона зазирнула досередини крізь вікно, бо враз потягло холодом, а розпечена до червона залізна пічка зблідла. Невдовзі усе минулося. Невидимі мишки засоромлено зістрибнули з колін Маленької Мю, усі кинулися до вікна.
Крижана Пані стояла біля самого берега, порослого осокою, спиною до купальні, нахилившись над чимось у снігу.
– Там білченя, – сказала Вітрогонка. – Воно забуло, що треба сидіти вдома…
Крижана Пані схилила своє вродливе обличчя над білченям і знічев’я почухала його за вушком. А воно заворожено дивилося на неї, просто у холодні блакитні очі Пані. Крижана красуня усміхнулася і пішла далі.
А бідолашне білченя залишилося лежати догори лапками, застигле й скоцюрблене.
Переклад Наталії Іваничук
20.
21. Жевріє накрай обрію полум’я згасаючого сонця.
22. Чи ж не файно у нас на Київщині?
