Серіал “День Шакала” (2024), попри те, що серед сценаристів вказаний власне Фредерік Форсайт, до оригінального роману має дуже опосередковане відношення. Не екранізація, а переосмислення, де дія перенесена в теперішній час. Я дуже великий шанувальник роману Форсайта (як і ще декілька чуваків, які прочитали і пішли вбивати відомих політиків). Втім мушу погодитись, що якщо його екранізувати точно, наразі його буде дуже важко сприйняти, настільки сильно встиг змінитися світ. Ну тобто ти очкуєш, що в персонажів нема мобільних телефонів і найманий вбивця не боїться камер відеонагляду, а ось те, наскільки у 60-х роках в Європі легко можна було обходитись без документів і наскільки легко було отримати офіційне підтвердження особистості буквально на рівному місці, вражає. Ну і наскільки вартість доллара за 60 років змінилася.
В головній ролі в серіалі – Едді Редмейн, що надзвичайно круто вписався у роль Шакала. Майже ідеальне влучання. До цього, здається, він грав виключно хороших хлопців (ну і одну дівчину), але в ролі найманого вбивці виглядає ще крутіше. Правда, Шакал у Ремейна емоційний і припускається невимушених помилок, іноді йому просто щастить, це дещо протирічить образу холоднокровного суперпрофесіонала, який нам намагаються продати на початку. Серіал динамічний, дивитись цікаво, кінцівка, передбачувано, просідає.
Так ось, власно що я хотів написати. У п’ятій серії серіалу є така сцена, де герой перевіряє щойно отриману зброю. Ось вона (тут півтори хвилини суто для економії, сцена довше).
Ця сцена, з точністю до напису на картонній коробці, повторює сцену із екранізації 1973 року.
Так ось, якщо ви подивилися обидва ролики, то помітили, в чому різниця між оригіналом і омажем. У Едді Редмейна нема цигарки. Часи такі, що про сцени з курінням вимагається окреме попередження перед початком картини (“День Шакала”, нагадаю, таке кіно, де в кожній серії когось вбивають та катують).
Фільм “День Шакала” 1973 року, до речі, скрупульозно (із зрозумілими скороченнями) дотримується книги Форсайта. Через це він виглядає дуже старомодно – зараз так не знімають, фільму відверто бракує динамізму. Попри це, рекомендую подивитись, особливо якщо любите вінтажне кіно. Роль Шакала виконує Едвард Фокс, він теж ідеально вписався.
“День Шакала” 1973 року – рідкісне виключення, бо творам Форсайта не щастить з екранізаціями. При чому там грали досить відомі актори. В “Четвертому протоколі” (1987) головні ролі грать Майкл Кейн і Пірс Броснан, вийшло люте гівно. “Пси війни” (1980), в головній ролі Крістофер Уокен, — вийшло люте гівно. В “Шакалі” (1997) зналися Брюс Уілліс і Річард Гір і вийшло настільки люте гівно, що Форсайт відмовився фігурувати в титрах. (Є ще фільм “Месник” 2006 року, де головну роль –найманого вбивці, сюрприз — виконує Сем Еліот, актор, піком кар’єри якого стала фраза “Іноді ти їж ведмедя, іноді ведмідь їсть тебе” у фільмі “Великий Лебовські”, але його я не подивився, бо знайшов лише у якості 480х320.)
Це, власне, тому, що твори Форсайта, хоча схожі на гостросюжетні бойовики, насправді не є бойовиками. Книжки Форсайта належать до такого не надто популярного жанру, як “виробничий роман”. 90% обсягу — про логістику і підготовку. Для кіно таке не дуже підходить.