Кирилівська церква

Продовжую рубрику “турист у рідному місті” постом Кирилівську церкву. Кирилівська церква знаходиться на пагорбі над вулицею Олени Теліги, між Дорогожичами і Почайною. Кирилівська церква — один із найдавніших храмів, що збереглися з часів Київської Русі. Її спорудження датується приблизно 1140–1150 роками. Засновником вважають князя Всеволода Ольговича — представника чернігівської гілки династії Рюриковичів, — а завершене будівництво було за вдови Всеволода, Марії Мстиславівни. Відповідно, церква була присвячена святому Кирилу Александрійському — небесному покровителю князя і мала бути родовою усипальницею Ольговичів. Саркофаги з князівськими похованнями до нашого часу не дійшли, але в західній частині храму збереглися аркосолії — спеціально виділені аркові ніші, призначені для поховань.

Архітектура Кирилівської церкви типова для давньоруського сакрального будівництва. Храм план має форму шестистовпної, тринефної церкви із однією великою банею. В оформленні фасадів просліджуються риси візантійської архітектури. Храм зведено з плінфи — плоскої цегли, характерної для візантійської і давньоруської архітектури, — на вапняному розчині з домішками товченого черепка, що було типовим для XII століття.

Після навали орд Батия церква і монастир, очевидно, занепало. Про їх існування свідчать лише декілька документів за кілька сторіч. В 1612 храм було заново освячено як Свято-Троїцький. Втім у 1651 монастир було спустошено військами поляків, відновлено за часів Мазепи, потім він горів у 1734 і був відновлений під проводом відомого архітектора Григоровича-Барського. В якийсь момент церква замість однієї напівкруглої бані у візантійському стилі отримала декілька барокових “цибулинок”. Дзвінниця була виконана як окрема будівля і донині не зберіглася. Взагалі до нашого часу крім від монастиря крім будівлі церкви залишився невеликий фрагмент монастирського муру із невеликою баштою. Сам Свято-Троїцький монастир в 1786 році було ліквідовано наказом імператриці Катерини II .

Найбільшу цінність Кирилівської церкви становить її внутрішнє оздоблення — фрески XII століття, що збереглися майже на 800 квадратних метрах поверхні стін. Ці розписи є одними з найповніше збережених зразків монументального живопису Київської Русі. За стилістикою вони близькі до візантійських традицій. Втім, більше відома Крилівська церква розписами роботи Михайла Врубеля. Врубель був залучений до реставрації храму у XIX столітті під керівництвом архітектора Адріана Прахова. Врубель не лише реставрував пошкоджені фрески, а й створив нові композиції у власній символічно-експресивній манері. Найвідоміші його фрески Кирилівської церкви — «Богоматір з немовлям», «Ангел із кадилом і свічкою», «Святий Кирило». Ці розписи вважають вершиною монументального мистецтва Врубеля. В результаті роботи художник створив фрески і поїхав кукухою (хоча деякі вважають, що в іншій послідовності).

Сьогодні Кирилівська церква входить до складу Національного заповідника «Софія Київська» і є об’єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Вона діє як храм ПЦУ і музей (музей працює до 17, не працює по середах і четвергах). Можна замовити чи приєднатися до екскурсії, можна просто походити-подивитись. У вікіпедії є велика стаття про Кирилівську церкву, там багато цікавого про історію, архітектуру і живопис.