Якщо хтось не знає, а не тільки дофіга фотограф і няшний бізнес-аналітик, а й постійний резидент усіх можливих додатків для знайомств. І ось неочікувано перестрів там свою колишню колегу, назвемо її К. (Не плутати із К. з розповіді, як я знімав селебріті. Це інша історія.) І якось у розмові із К. мова органічно перейшла на те, що у додатках К. хлопці активно пропонують кунілінгус, чому вона, К., не дуже рада — бо ніхто його нормально робити не вміє.
– Коли вже, — риторично питає К., — курси по кунілінгусу відкриють. Ну неможливо ж!..
Та, кажу, повно таких. У них зазвичай такий булшіт-бінго опис, що у мене рука тягнеться до… пістолета.
– Так їх, поді, чоловіки проводять? — питає К.
– Ну, звісно.
– Оце точно фігня. — каже К.
Тут я хотів сказати, що я перші курси з бізнес-аналізу відвідав на п’ятому рочку свої професійної діяльності, але вирішив не випендрюватися і краще дізнатися, що може піти не так. (Спишіть це на професійну деформацію, що спонукає мене всього доколупуватись, а також зловживати складанням списків.)
Основних претензій у К. було три:
- Чоловіки не можуть знайти де клітор, і лижуть усе підряд.
- Чоловіки лизнули два рази і такі – я молодець, тепер фінішуй.
- Чоловіки жарко дихають у вагіну.
Тут я спершу посміявся, а потім замислився. Поки я сидів замислений, розсилка в телеграмі принесла мені рекламу майстер-класу із кунілінгусу, який організовують і проводять не чоловіки, а, навпаки, дві панянки. Ну, думаю, точно що дорога світобудова явно натякає. Пішов до панянок.
Як відомо, дуже банально починати лекцію про секс із введення. Але ж воно було.
Ну, думаю, зараз буде або про вітальний кунілінгус у бонобо, або про китайську імператрицю.
— Хто з вас чув про У Ху, єдину жінку, що носила титул імператора Китаю?
Я принципово ніколи на лекція не проявляю ерудицію, тому мовчки чекав, що буде далі.
— Не чули? — панянка-організатор подивилась на аудиторію з осудом. — Ну так, історію зараз погано вчать.
Так, думаю, з чим зараз у країні особливо погано — так це із вивченням історії Китаю періоду раннього середньовіччя.
Забігаючи вперед, в принципі сходити було скоріш корисно, і я дізнався щось нове для себе (не про китайську імператрицю), і навіть почув конкретні поради. Але в цілому — якось враження не дуже. Скоріш за все, пішов із завищеними очікуваннями, що як проводять панянки, зараз вони мені відкриють очі на те, що я все життя жив неправильно. А очі мені не відкрили :/
Але, втім панянки радили, серед іншого, уникати таких типових помилок:
- Що стимуляція безпосередньо клітору має займати десь 10% процесу і то десь ближче до фіналу.
- Що не треба намагатись зализати партнерку насмерть.
Що ж до того, про що я не знав, був так званий рідкий вібратор (термін я чув, але якось ніколи не дав собі труда дізнатися, що це). Якщо ви також не в курсі, це речовина, яка при нанесенні на слизову, за описами в інтернеті, має створювати відчуття холодку, який змінюється відчуттям тепла, що організм має сприйняти як аналог вібрації.
Мені цей опис максимально нагадав цитату з письменника Віктора Пелевіна (цитата мовою оригіналу):
Есть одна тюремная игра, которую интеллигенты называют «Робинзон», а интеллектуалы — « Ultima Thule ». Заключается она в следующем: мужчина садится в бадью с водой таким образом, что над поверхностью оказывается только головка его пениса. Затем он вынимает из спичечного коробка заранее заготовленную муху с оторванными крылышками и выпускает ее на этот маленький островок. Наблюдение за бесцельными блужданиями несчастного насекомого по крайней плоти (отсюда название игры) и составляет суть этого мрачного северного развлечения. Это медитация над безысходностью существования, одиночеством и смертью. Катарсис здесь достигается за счет стимуляции головки члена, которую производит муха, быстро перебирая своими лапками. Существует разновидность этой игры, которую интеллигенты называют «Атлантида», а интеллектуалы — «Китеж духа».
І я спробував ту штуку. (Не там, куди її рекомендують наносити секс-шопи, а, за порадою організаторів, на слизову губи).
І от що я вам скажу.
Рідкий вібратор, рідкий вібратор… Відчуття, близько знайоме усім, кому під і за 40, як мені. Ти щось робив на городі або підняв щось важке, і тобі вставило поперек. Ти береш мазь і мажеш собі поперек тією маззю. А потім, не помивши руки, берешся за слизову оболонку (і добре, як за губу). Ефект тотожній.
До речі, майте на увазі — ця штука, як сказали, не змивається водою. Я хотів спитати, чи змивається ацетоном, але я до того встиг про їстівні лубриканти спитати, чи не злипнеться, тому вирішив, що ліміт на дотепність вичерпано.
Резюмуючи досвід, можу сказати наступне:
- Люди різні і подобається всім різне.
- Зворотний зв’язок може зробити тебе кращим, а самовпевненість — ні.
- Завищені очікування — ключ до розчарувань.
- Списки рулять.
- Історія Китаю — багата і цікава.