Багато разів бував в музеї народної архітектури та побуту (і не виклав фото), але вперше побачив Пирогів взимку і вирішив зробити з того постик. Ось і він.
Музей народної архітектури та побуту в Пирогові дуже великий, набагато більший від музеїв в Ужгороді та Етирі, про які я вже писав. Тому фото буде багацько.
2. Вид з оглядового майданчика біля входу на центральну частину зону Середньої Наддніпрянщини.
3.
4. Читав, що у музею проблеми із відновленням солом’яних стріх. Раніше солома була у великій кількості в кожному селі як побічний продукт від вирощування злаків, наразі її виробляють як окремий продукт і коштує вона відповідно. Нажаль, на багатьох хатах солома в поганому стані, деякі криті толем або плівкою. Тут все зроблено найкращим чином.
5.
6. Церква Святої Параскеви із села Зарубинці (Черкащина).
7. Дуже сильний контраст в освітленні, камера не впоралась.
8. Пейзаж. Дерево, сніг, лишайники.
9. Експозиція “Південь України”. Все б чудово, якби не огидний мур позаду.
10. Вітряк із села Олександрівка. У вітряка поворотний верхній поверх із крилами, нижня частина з каменю, відповідно нерухома.
11. Вітряки. Треба пам’ятати, що лопаті в робочому стані мали б бути обтягнуті парусиною. В усіх цих вітряків вони лише, так би мовити, скелети.
12.
13.
14. Мондріан.
15. Інша частина Середньої Наддніпрянщини.
16.
17. Михайлівська церква із села Дорогинка.
18. Садиба із села Великий Кочурів.
19.
20.
21. Хата із села Яришів. На сайті не написано, але місцева наглядачка сказала, що хата належала заможному каменяру, тож замість традиційної компоновки сіни-кімната-хлів/комора господар оздобив другу кімнати, світлицю, неотоплювану. Я спитав, як в ній було тусити взимку й отримав відповідь, що або збиралася молодь танцювати та зажиматись, або старше покоління випити, тож обходились і без опалення. Так-то.
22. Котик пильнує.
23. Більш ніж двохсотрічна Миколаївська церква із села Зелене.
24. Юка уявляється тропічною рослиною, але наче непогано себе почуває під снігом.
25. Церква св. Михайла на задньому плані, млин на передньому.
26. Ще один млин, цей із зони Карпат.
27.
28. Кольори.
29.
30. Церква Покрови Пресвятої Богородиці
31. Вітряки в зоні Полісся.
32. Що приємно, Пирогів взимку майже безлюдний. Влітку тут було б не проштовхнутись.
33. Звідкись прилетів ворон (він також крук).
– Хей! – сказав Тінь. — Хугін чи Мунін, чи хто ти там?
Птах повернувся і, схиливши голову, підозріло вирячився на нього яскравим оком.
– Скажи “Ніколи знову”! — сказав Тінь.
– Від’їбісь! – відповів ворон.
34. Вулики на передньому плані, Воскресенська церква із села Кисоричі на задньому.
35. Дерев’яні фігури серед експонатів позначені як просто фігури святих. Але крайній праворуч, крім того, що тільки що записав найкращий інді-альбом року, явно ідентифікується як святий Варфоломій. В руці святого молоток, а в другій – балалайка. Це символізує працелюбність і незакомплексованість тварюки шкіра, адже зі святого Варфоломія оббілували живцем у Баку, тому він і є покровителем, правильно, бортників і штукатурів. Такий ось зв’язок із вуликами.
36. Ось вони ще раз.
37.
38.
39. Церква Святої Параскеви на заході сонця.
40.
41.
42.
43.
44.
45. Церква св. Михайла.
46.
47.
48. Завершальний кадр з екскурсії в Пирогів взимку.
