Бергамо — невелике (на 120 тисяч населення) містечко на півночі Італії, в самому серці Ломбардії. Аеропорт Бергамо — Оріо Аль Серіо — уподобаний лоукостами, тому у more civilized age Бергамо був чи не найпопулярнішим напрямком з України. При цьому, за враженнями, власне в Бергамо ніхто і не затримувався — адже до Мілану година потягом, а до Венеції — дві. В 2020 Бергамо сумнозвісно прославився як епіцентр епідемії коронавіруса в Італії, ну а далі стало зовсім не до поїздок.
Бергамо фактично розділений на дві частини — нове місто з широкими вулицями і неокласичною архітектурою дев’ятнадцятого сторіччя і Citta Alta, Верхнє місто, що височіє на пагорбі над Паданською долиною. Саме туди ми попрямували на фунікулері.
2. Пьяцца Дуомо і базиліка Санта Марія Маджоре.
3. Погода, на жаль, була похмура із дощем, зовсім не те, що очікуєш від сонячної Італії.
4. Санта Марія Маджоре всередині.
5.
6. До боку Санта Марія Маджоре прибудовано найвідомішу споруду Бергамо – Капелу Коллеоні, побудовану в якості мавзолею італійським кондотьєром XV сторіччя Бартоломео Коллеоні за фантастичну суму в 50 тисяч дукатів. Ця химерна споруда з різноколірного мармуру перенасичена деталями і виглядає максимально варварськи. Але якщо ти видатний кондотьєр і дожив до 75 рочків в постійних війнах і скопив не аби які статки — можеш собі дозволити.
До речі, дядьки на медальйонах по боках від троянди — імператор Траян і Гай Юлій Цезар.
7. Деталі огорожі. Тут цікавий фамільний герб Коллеоні — три штуки, схожі на апострофи. Якби герб був не бронзовим, а кольоровим, дві верхні були б білими на червоному тлі, а нижня — червоною на білому. Взагалі це мошонки. У одного з пращурів кондотьєра, Джизальберто Аттоні, консула Бергамо, було не дуже пристойне прізвисько “яєчка” (або “тестикули”) — Coglioni. За легендою у нього їх було аж трійко, тому на гербі три зображення, але легко побачити, що це три повноцінні мошонки, тобто три пари тестикул; сумнівно, щоб Джізальберто (нащо йому прізвисько з таким ім’ям, взагалі) був аж настільки мужнім.
До речі, пізніше папські геральдисти дещо покращили герб, замінивши реалістичні зображення мошонок на перевернуті сердечка. (Я не знаю, чому при цьому інвертнулися кольори.)
8. Головна площа Верхнього міста — Пьяцца Веккья (тобто стара площа). В центрі кадру – Палаццо дель Подеста (тобто резиденція міського голови) із баштою Торре Чівіка висотою 54 метри. На неї можна піднятися.
9.
10. Всередині Палаццо дель Подеста.
11. Центр Бергамо з Торре Чівіко.
12. Пьяцца Веккья і фортеця Бергамо на задньому плані.
13. Капела Коллеоні і Бергамський Баптистерій.
14. Пьяцца Дуомо.
15. Вид на захід, де над містом височіє ще один пагорб.
16.
17. Башта Torre del Gombito (на жаль, зачинена) і замок Rocca di Bergamo.
18. Санта Марія Маджоре. Згори добре видно, що дах церкви критий не черепицею, я пласкими плитками з каменю, імовірно сланцю.
19. Вид на Торре Чівіко з Бергамського замку.
20. Центр Бергамо. Красиво, хоча максимально похмуро.
21. Башти Бергамо. Зліва направо — кампанілла Санта Марія Маджоре, кампанілла собору, кампанілла церкви Сан Панкрацио, Торре дель Гомбіто, Торре Чівіко.
22. Вид з замку на нижнє місто.
23.
24. Лев святого Марка — нагадування про те, що Бергамо входив до Террафірма — континентальних володінь Венеційської республіки.
25.
26. Красива назва у вулиці.
27.
28. Пьяцца Дуомо в сутінках.
29.
30. Бергамський собор.
31. Баптистерій.
32. Капела Коллеоні вночі.
33. Палаццо дель Подеста.
34. Пьяцца Веккья.
35. Палаццо делла Раджіоне, тобто міський палац, місце перебування виборних органів міста. Не такий великий і красивий, як в Віченці.
36. Тут можна побачити криті сходи, якими потрапляють у палац.
37. Такий от Бергамо — місто маленьке, але цікаве, що точно вартує візиту більше ніж на день.
