Лумшори — невелике гірське село на Закарпатті, відоме головним чином тим, що пропонує відпочинок в чанах. Я чанами не дуже цікавлюсь, я приїхав подивитись місцеві водоспади. Знайти їх дуже нескладно — приїжджаєш до села Лумшори, далі йдеш вздовж гірської річки. Власне, послухати білий шум води дає певний терапевтичний ефект, може кращий, ніж від прорекламованих чанів.
2. Річка Туричка, що бере початок на полонині Руна.
3. Туричку живлять численні маленькі струмочки.
5.
6. Ще один первоцвіт — підсніжник білосніжний.
7.
8.
9. Дорога постійно йде вздовж річки.
10.
11.
12.
13.
14. Нагадало мені часи, коли мав звичку весною ходити в походи в Крим.
15. Лумшорські водоспади мають власні назви — Соловей, Буркач, Давір, Переступень і Крутило. Але розібратися, який з них який — задача із зірочкою, я не став. Ну і, чесно кажучи, від водоспадів тут одна назва — найбільший, Давір, має заявлену висоту падіння 4 метри, але я одного такого не бачив, усі здавалися значно меншими.
16. Не Норвегія, але все одно красиво.
17.
18.
19.
20. Взагалі місцина дуже мальовнича.
21. Місцями зустрічаються складені із каміння стінки часів ще цисаря Йосипа. Чи це інженерні споруди для укріплення дороги, чи хтось намагався зробити водоспади більше — я так і не зрозумів.
22.
23.
24. Анемона дібровна. Українською називається ще “конопелькою”, імовірно хтось вбачив схожість у формі листя.
25. Черговий струмок впадає в Туричку.
26. Ось він на фото праворуч.
27.
28.
29. Камінь в центрі попереднього фото; нагадав мені голову якоїсь прадавньої істоти. Як-то кажуть, апофеніє — дольче мелодіє. Вода дуже чиста і прозора, мов скло, зовсім не несе мулу.
30.
31. Це ж місце, але зняте з протилежного боку. Схоже, це і є найвищій місцевий водоспад.
30.
31.
32. Чим вище підіймаєшся вгору, тим більше повертаєшся назад в часі с весни в зиму. Біля села Лумшори всюди квітнуть первоцвіти, трьома кілометрами далі течією річки Турички всюди лежить сніг.
