Перейти до вмісту

Валенсійський музей природознавства

Серед моїх численних недоліків є любов до музеїв природознавства. Опудала бідних пташок і білочок я не люблю, банки з блідими карасями в формаліні — теж, але кал, але уроди! динозаври, але усілякі викопні тварюки! Словом, Валенсійський музей природознавства я уникнути ніяк не міг.

Валенсійський музей природознавства

У холі музею відвідувачів зустрічає нильский крокодил, змонтований на стіні.  

2. Насправді Валенсійський музей природознавства може похвастатися дуже крутою колекцією південноамериканських викопних ссавців. Перлина колекції — скелет мегатерія. 

Мегатерій

3. Мегатерій — це такий здоровезний вимерлий лінивець, тільки наземний. Наземний, бо в довжину тварюка досягала 6 метрів і 4 вгору, важила до чотирьох тонн, пазурами могла поцарапати любу каменюку. 

Мегатерій

4. До цього бачив мегатерія у Королівському музеї Онтаріо, але цей екземпляр більш вражаючий. 

Мегатерій

5. Репліка голови. Можна мацати. 

Валенсійський музей природознавства

Взагалі фауна Південної Америки до виникнення Панамського перешийку — це окремий світ, не такий фантастичний, як сумчасті та клоачні Австралії, але теж нічого. Екологічні ніші, зайняті копитними, гризунами та зайцями, тут опанували ксенартри та нотоунгуляти. На жаль, вони майже поголовно програли конкурентам з півночі. Ну а тих, хто зміг витримати конкуренцію, добили люди. Звісно, криптозоологи колекціонують легенди, ніби мегатерії до сьогодні вбачаються індіанцям у лісах Амазонії, але це з серії “ще ніхто не бачив Лох-Неське чудовисько тверезим”.

Втім, до речі, існує один представник фауни Південної Америки, який не тільки вижив під тиском чужинців, але розповсюдився на територію Північної Америки. Це опосум. 

6. Ну а цей скелет належав скелододону — теж гігантському лінивцю, але меншому за мегатерія. Мегатерій стовбичив на задніх лапах, родичі скелододона паслися у пампі в траві. 

Валенсійський музей природознавства

7. Кігті в тварюки теж норм. 

Валенсійський музей природознавства

8. Череп токсодона — нотоунгулятьського аналога бегемота. (Або носорога, тут неясно.) Позаду — череп мезотерія, нотоунгулятської вівці (втім, інколи його зображують у вигляді якогось пекельного зайця на стероїдах).  

Токсодон

9. Еутатус — гігантський ханукальний броненосець. На жаль, я не сфотографував власне його броню. До речі, стаття вікіпедії про нього проілюстрована фото саме експоната, яким володіє Валенсійський музей природознавства.

Валенсійський музей природознавства

10. В музей привели групу школярів, довелося поквапитися, так би я там довго зависав. 

Валенсійський музей природознавства

11. Крім колекції з Південної Америки, цікавого не дуже багато. Є зал з динозаврами.  

Валенсійський музей природознавства

12. Але маю сильну підозру, що цей аллозавр і його кумпанство — репліки. 

Валенсійський музей природознавства

Власне, на цьому про Валенсійський музей природознавства все, але маю ще пару фото в тему. 

13. Це фото з Музею науки принца Феліпе. Музей велетенський і дуже дивний. Я, власне, не зміг зрозуміти концепцію. Там показували і бойові винищувачі, і ферму мурах. Багато текстової інформації — не розумію, нащо це показувати в музеї, книжка краще. Є багато типу інтерактивних штук, але дивної природи. Я очікував щось типу “проведи фізичний досвід і відчуй силу Коріолісу власними руками”, а отримав “потягни за мотузку… Витяг? Всі 20 метрів? Саме такої довжини кишківник дорослої людини”. Коротко кажучи, не сподобалося взагалі. А ось опудало австралопітека — прям чудове.  

14. Другий додатковий кадр зроблений у церкві Королівської семінарії Тіла Христового, яку я, звичайно, одразу назвав “Церква пресвятого крокодила”.

El dragon del Patriarca

Цей крокодил має власну назву “El Dragón del Patriarca”, і історія у нього така. За життя ця тушка належала крокодилу гострорилому (або ж крокодилу американському), якого Гаспар де Сун’їга і Акеведо, маркіз Монтерея і віце-король Перу, прислав в подарунок Хуану де Рівері, віце-королю королівства Валенсія, за сумісництвом архієпископу Валенсії і власнику титулу “Патріарх Антиохійський” (католицької церкви, зрозуміло). Крокодил отримав власне ім’я “Лепанто” на честь перемоги християнського флоту на османським. Помер крокодил 1606 року, після чого архієпископ зробив з нього опудало, поклеїв ярлики готелів і закордонних спиртних напоїв і помістив при вході у засновану ним у 1586 році в старому місті Валенсії церкву. 

З плином часу історія крокодилу як дивинки з іншого боку океану забулася. Натомість виникла легенда, що в церкві виставлені мощі дракона, який тероризував в давні часи околиці Валенсії, доки його не вбив вагабонд з юдеїв. Цю історію під назвою “Dragó del Patriarca” популяризував у своїй книжці місцевий письменник Віценте Бласко Ібан’єз. В деяких джерелах ідуть далі і стверджують, що дракона переміг особисто святий Юрій. 

І тут я бачу посмішку засновників музею природознавства, яки помістили на стіну опудало крокодила в риму іншому крокодилу, що вже 400 років збирає пил у церкві Тіла Христового. 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Валенсія

20 Січня, 2024

Головна туристична принада Валенсії, а також одна з найпопулярніших інста-локацій у світі за версією київського тіндера, має назву Місто мистецтв і наук (валенсійською — Ciutat de les Arts i les Ciencies). Локація дійсно дуже цікава і унікальна, але дещо неоднозначна, але про це згодом.

7 Січня, 2024

Валенсійський собор не такий відомий як, скажімо, Саграда Фамілія або Соборна Мечеть у Кордобі, але теж вартий того, щоб зазирнути. Знаходиться він в самому центрі Валенсії, головний вхід виходить на Пласа де ла Рейна, найкращий краєвид на Валенсійський собор відкривається, певно, з сусідньої площі, Пласа де ла Верге.

26 Грудня, 2023

Llotja de la Seda — велична споруда в самому центрі Валенсії і досить нетипова. Зазвичай старовинні будови, що збереглися з середніх віків — це або церкви та собори, або замки, або палаци. Llotja de la Seda, Льоджа де ла седа — торгове приміщення. При включенні будівлі у список світової спадщини Юнеско це було підкреслено — "exceptional example of a secular building in late Gothic style".

Будівля біржі була побудована наприкінці п'ятнадцятого сторіччя як місце збору і торгів для торгівців шовком. Власне, спочатку на цьому місці була розташована Llotja de l’Oli, тобто біржа торговців олією, втім тут укладалися будь-які ділові угоди. Але в середині чотирнадцятого сторіччя саме торгівля шовком набула великого значення для Валенсії, і в п'ятнадцятому сторіччі місто як комерційний центр Середземномор'я досягло свого піка.

25 Квітня, 2020
Біопарк Валенсії — крутезна штука. До нього найкращим зоопарком, що я бачив, був Берлінський зоопарк (який для мене тепер є еталоном для порівняння), так ось — Валенсійський крутіший. Він, щоправда, суттєво менший — Берлінський за день можна хіба що обійти, та площа 35 гектар і живуть 15 тисяч тварин, не рахуючи туристів, а у Валенсії 800 тварин розмістилися на площі у 8 гектарів. Обійти можна за дві години, але я наполегливо рекомендую йти на цілий день (далі напишу, чому).
3 Березня, 2020
В феврале в наших широтах премерзко. Очень хочется свалить куда-нибудь, где тепло. Тепло, как вы может быть помните, в Ялте, но в Ялту не свалишь, зато можно свалить в Валенсию. (Вообще, даже будь выбор "Валенсия или Ялта" актуален, я сразу скажу — надо выбирать Валенсию.) Валенсия — третий по величине город королевства Испания, и тут есть на что посмотреть, но сразу скажу, что мне больше всего понравился валенсийский зоопарк. Он невероятно крутой и ему надо будет посвятить отдельный пост. До этого меня впечатлил берлинский зоопарк, но валенсийский даже еще круче! Поэтому зайду с козырей.