Перперікон — археологічний сайт на півдні Болгарії, в Родопських горах, руїни давнього тракійського міста. Знаходиться він на скелястому пагорбі в оточенні невеликих долин де протікає золотоносна річка Перперешка. Річка, вочевидь, отримала назву від міста, а не навпаки. Є більш менш сталий консенсус, що назва походить від грецького “Гіперперакіон”, але щодо значення цього слова я бачив багато версій (більшість, втім, так чи інакше пов’язана із видобутком в цьому районі золота).
Мені Перперікон нагадав кримські скельні міста Чуфут-Кале та Мангуп. Болгари пишуть, що Перперікону понад п’ять тисяч років, він старіше за піраміди (і храм Джгантія) і взагалі найстаріше місто у світі. В будь-якому разі, місцина була населена ще із неоліту (рештки датуються 5000 роком д.н.е.). Перперікон в античності був відомий своїм мегалітичним святилищем Діоніса (а скоріш за все якогось більш давнього хтонічного божества); це найбільший мегалітичний ансамбль Балкан.
Вважалося, що тут знаходилася могила Орфея. За однією з версій, а їх багато альтернативних і протилежних, Орфея розірвали на шматки сексуально незадоволені вакханки, бо за однією з версій після втрати Еврідіки Орфей навчив диких фракійців цивілізованій любові до юнаків. (Голову Орфея і його ліру при цьому викинули в море і їх винесло до острова Лесбос; голова після цього давала пророцтва, а ліру підібрала поетеса Сапфо.) Кому цікава тема вакхічних розваг, може почитати “Таємну історію” Донни Тартт, але попереджаю, що роман максимально нудний і до того ж до Перперікона ніякого відношення немає, я його гадав виключно з бажання похизуватися ерудицією, задля чого ще я взагалі все це пишу.
Менш з тим, Перперікон був важливим містом якихось давніх давен, Фракії, Римської Імперії, остготів, Візантії, Першого і Другого Болгарського царств. Олександр Великий отримав тут від місцевого оракула передбачення, що стане великим завойовником (важко знайти античного оракула, від якого Олександр не отримав би передбачення). В середньовіччі тут була фортеця, від неї лишилися якісь незначні залишки. Взагалі Перперікон багато разів руйнували та відбудовували наново. Але після руйнування турками у чотирнадцятому сторіччі Перперікон занепав остаточно. Археологічні роботи тут почалися, за різними джерелами, або у 1931, або тільки у 2000. До початку розкопок тут був просто вкритий лісом пагорб.
У Перперікона є офіційний сайт, на якому є схеми міста та фото, але фото вкрай низької якості, а схеми максимально незрозумілі.
- “Храмова дорога” — тридцятиметрові сходи, що ведуть на вершину пагорба, знайдені у 2000.
2. Нижня частина — палац. Про канавки кажуть, що то чи для крови тварин або людей, яких приносили тут в жертву, чи то для виноградного соку, який тут вичавлювали для ритуального вина, чи то банально для відводу води.
3.
4.
5. Штука, яка ідентифікується як могили правителів (якого часового проміжку — не вказано). Правда, за іншою версією це зерносховище. В будь-якому разі, археологи знайшли це вже порожнім.
6. Верхня частина, акрополь.
7.
8. Навколишні долини.
9. Якийсь фракієць відпочиває.
10.
11.
12. Залишки фундаменту церкві, що вважається першою заснованою на території Болгарії.
13. Територія чимала. До речі, я бачив в інтернеті фото 2013 року, де на вершині пагорба було чимало дерев. У 2020 вже не було жодного.
14. Башта середньовічної фортеці. (Дуже підозрюю в ній новоділ, але най буде.)
15.
16.
17. Чесно кажучи, уявити собі місто вкрай важко. Стверджують, що тут були будівлі до 7 поверхів.
18.
19. Маю попередити, що усі артефакти, знайдені під час розкопок, вивезені або до Кирджалі (найближчого міста), або до центрального музею в Софії. На території Перперікону нічого не експонується, тут саме старе каміння. Навіть такому записному любителю старого каміння, як мені, тут було нудновато.
