Місто Льєйда — центр однойменної провінції в складі Каталонії, але най це не вводить в оману — Льєйда дуже, дуже маленька. Фактично тут одна центральна домінанта — фортеця-собор La Seu Vella, що височіє на пагорбі, між ним і річкою Сегре стиснутий історичний центр міста, навколо якась більш-менш сучасна забудова. Власне це все можна побачити на одному фото — старий собор, центр, річку.
Люди мешкали десь на цьому місці ще з епохи бронзи, за римлян тут була столиця кельтіберівського племені ілергетів, від якого походить назва міста. Ілергети на чолі із вождем Індибілом (це я не видумую, але, гадаю, це латинізований переклад, що означає щось на кшталт “Сильний”) виступили на боці карфагенян Газдрубала і зазнали нищівної поразки в 215 році д.н.е. в битві при Ебро. В 195 році д.н.е. Марк Порцій Катон остаточно добив ілергетів і включив місто до Пакс Романа, а в 49 році під стінами міста Юлій Цезар рубався з військами Гнея Помпея.
Після цього, здається, тут взагалі нічого не відбувалося (що, думаю, дуже тішило місцевих), хоча десь між 375 та 716 було встановлено візіготське панування. Десь між 716 і 719 місто завоювали араби (десь тут проходила північна межа їх розповсюдження), місцевий чільник Фортун швидко зрозумів, куди віє вітер і навернувся до ісламу. У 801 місце завоював Людовик I Благочестивий (син імператора Карла Великого), але вже за декілька днів його викинули. Місцеві мусульманські господарі мали незалежність до початку дванадцятого сторіччя, доки їх не змістили Кордовські Альморавіди.
Втім уже в 1149 році місто було відвойовано Рамоном Беренгером IV (графом Барселони, Жирони, Оссуни, Рібагоси, і т.д., фактично володів Арагоном, але титул королеви належав його дружині Петронілі, тож Рамон Беренгер іменувався “принсепсом Арагону”, а не королем) і Ерменголом VI (графом Урхельським, мажордомом короля Леону Альфонсо VII). (Ім’я Ерменгол добре б підійшло якомусь Толкінівському ельфу.) На відміну від багатьох інших міст Іспанії, у Льєйді не збереглося якогось суттєвого мусульманського спадку, ніякої Альгамбри чи Алькасаби. В 1232 місто отримало право проводити ярмарок, а в 1300 році тут відкрився один з найстаріших університетів (перший в Арагоні і третій в Іспанії після Саламанки і Паленсії).
Втім в 1717 Філіп V після того, як каталонці підтримали Бурбонів, університет закрив і зніс його будови. Право проводити ярмарок теж забрав, а також сильно розорив центр міста для побудови сучасної фортеці; місто сильно занепало. Постраждало воно під час наполеонівських війн і від бомбардування франкістами у 1937. Наразі місто населенням приблизно 130 тисяч суто провінційне, хоча до нього дуже просто дістатися — тут проходять кілька автомагістралей і швидкісна лінія потягів з Барселони до Мадриду. Від Барселони їхати приблизно 40 хвилин.
Взагалі Льєйда славиться своїми фруктами. У провінції збирають половину іспанських груш і яблук і чверть персиків. Навесні люди приїздять помилуватися квітучими фруктовими садами, але в грудні, попри яскраве сонце, для фруктів не сезон.
2. Старий собор опинився всередині фортеці, у 1761-1781 в центрі побудували новий собор — ось він на фото, мене не зацікавив, не роздивлявся.
3. Типовий каталонський модерн.
4. Палац Паерія — готична будівля, де знаходиться мерія Льєйди. До речі, до 1980 офіційна назва міста була Леріда, кастильською мовою, до 1992 так називалася і провінція. (Тож ситуація, коли місто Днепр є центром Дніпропетровської області, не є унікальною.) Наразі в Каталонії діє декрет про обов’язкове використання топонімів каталанською. Палац Паерія стоїть на головній вулиці старої Льєйди — Каррер Майор, яка вважається найдовшою торговельною вулицею в Європі (3.5 км).
5. Пагорб із фортецею. Фортецю було побудовано на початку вісімнадцятого сторіччя. В 1938-40 тут розміщувався один з найбільших в Іспанії концентраційних таборів, тут було ув’язнено понад 20 тисяч республіканців.
6. Старий собор. Ворота Беренгара — найстаріша частина собору, з якої його почали будувати.
7. Стіни фортеці. Кількарівнева цитадель охоплює собор Сеу Велла, старий замок Зуда і ще велику територію.
8. Оскільки пагорб доволі високий, в Льєйді побудували ліфт, який підіймає з центру до рівня входу в фортецю. Безкоштовно.
9. Панорама Льєйди з ліфтом в центрі.
10. Вид з башти собору на Льє’ду і річку Сегре. Ліворуч міст імені Герцога Віани, в центрі — парк Єлісейські Поля.
11. На пагорбі (темна пляма зліва) знаходиться замок Гарденія лицарів-тамплієрів. На тому ж таки пагорбі розмістив свої війська Цезар перед бійкою з помпеянцями. В замок у свій час особисто заїзжав Жак де Моле, але його багато разів усучаснювали, якісь залишки тамплієрських споруд там, звісно, лишилися, але загалом це форт, а не середньовічний замок, до того ж — судячи з гугл стрітвью — в поганому стані, тож дивитися не пішов.
12.
13.
14. Башта старого собору.
15.
16. Porta del Lleó.
17.
18. Новий собор. Не вражає.
19.
20. Льєйда ввечері.
21.
22.
23.
24.
25.
26. Заплавна долина річки Сегре.
27. Пуенте Вьєхо (Старий міст; насправді не дуже старий, побудований в 1940-х роках; але на цьому ж місці находився кам’яний міст римських часів, який не витримав катастрофічної повені 1866).
28. Листівковий вид на місто Льєйда і Seu Vella.
