Бейшехір — третє за розміром озеро Туреччини і однойменне йому місто. Місто невелике — менш ніж 50 тисяч — і знаходиться на східному березі озера в провінції Конья, на західному березі височать гори, і це вже інша провінція. В античні часи це була околиця Хітітської імперії, потім грецька Пісідія, потім римська Клавдіокесарія, потім візантійська Памфілія. Нічого античного у місті не збереглося, тому що в період завоювання цієї місцини сельджуками місто повністю занепало. Фактично місто виникло заново вже при османах. Ця територія належала бейліку (тобто князівству на чолі з польовим командиром) Ешрефогуллар, столицю, де, власне, сидів бей, назвали інтуїтивно зрозуміло — Бейшехір. Бейлік був невеликий і проіснував досить недовго. Там складна історія, всі постійно один одного вбивали, різали, переходили на службу, зраджували і так далі.
2. По берегу озера тягнеться широка смуга трави, де робить свої гнізда різне водяне птаство.
3. Лиска на гнізді.
4. Вид на гори на протилежному березі через очерет.
5.
6. Взагалі Бейшехір це досить популярний туристичний напрямок, але майже виключно для самих турків. Зокрема, на озері як раз розвинений каякінг і птічінг, але через карантин усі точки прокату каяків були закриті. Каякінг — він же дуже сприяє скупченню людей і розповсюдженню хвороб, що передаються повітряно-крапельним шляхом.
7. Пара великих пірникоз. Ці птахи робили синхронні рухи, було цікаво споглядати.
8. Лиска дуже зблизька.
9.
10. В місті Бейшехір цікавого, якщо чесно, небагато. Ось історична дамба Taş Köprü.
11.
12.
13. Вид на стару частину міста — Ічерішехір. Тут знаходиться старовинна мечеть Esrefoglu.
14. Названа вона на честь батька засновника бейліка Сулейман-бея Эшрефоглу (тобто фактично це по батькові Сулеймана).
15. Мечеть побудована у 1296-1299 роках у так званому “стилі анатолійських бейликів” — перехідному між сельджуцькою архітектурою і османською.
16. Типові сталактито-подібні прикраси, як в Султанхані.
17.
18.
19. Колони і стеля — дерев’яні. Ешрефоглу — одна з небагатьох вцілілих сельджуцьких дерев’яних споруд. Вікіпедія стверджує, що тут найкраще збережені дерев’яні стелі і колони в мусульманському світі.
20. Міхраб — ніша, що показує правовірним напрям на Мекку.
21. Гарні кахлі. Я б собі такі поклав би.
22. За легендою, кедрова деревина пів року вимочувалася в озері Бейшехір. Мені здавалося, що морити деревину слід було у морі (як випливає з назви), а на відміну від більших озер Туреччини Бейшехір — прісноводне.
23. Різьблення.
24. У центрі мечеті знаходиться яма для снігу, яка до середини двадцятого сторіччя використовувалася за призначенням: зберігати до літа сніг, запасений в горах. Сніг був потрібний для того, щоб охолодити приміщення і підвищити вологість, необхідну для дерев’яних конструкцій.
25. Капітель колони.
26.
27. Мавзолей бея Сулеймана.
28. Виїхали за місто дивитися захід сонця.
29.
30. Мальовничі скелі.
31. Ротики, але нетипового рожевого кольору.
32. Захід сонця.
33.
34.
35.
36. Мечеть Ешрефоглу вночі.
37.
38. Вхідний портал. Великий постер вимагає надягати маски.
39. Деталі різьблення.
40. Вхід в медресе.
