Україна

Лумшори — невелике гірське село на Закарпатті, відоме головним чином тим, що пропонує відпочинок в чанах. Я чанами не дуже цікавлюсь, я приїхав подивитись місцеві водоспади. Знайти їх дуже нескладно — приїжджаєш до села Лумшори, далі йдеш вздовж гірської річки. Власне, послухати білий шум води дає певний терапевтичний ефект, може кращий, ніж від прорекламованих чанів.

Miniland — найбільша в Україні мініатюрна залізниця. На макеті загальною площею у вісімдесят метрів розмістилися впізнавані локації з усієї України, зроблені з неймовірною деталізацією

Локація, яку я покажу сьогодні, чомусь позначена на мапі як "Київський шипіт"; в Карпатах так називався б якийсь водоспадик, але ніякого водоспаду тут, вочевидь, немає. Знаходиться вона на північ від села Лютіж, сюди зручно дістатися машиною, тут досить мальовничо, тож не дивно, що локація дуже популярна.

На початку жовтня дозволив собі мікровідпустку і скатався на славетні курорти Київського моря. Сьогодні буде фото з Сухолуччя.

Сухолуччя відоме як мисливська резиденція нашого втіклого президента, де на (умовній) волі гуляють олені та кабани, але наразі доступ туди відсутній; треба буде чекати кращих часів. Але можна вільно погуляти по узбережжю водосховища, місцина доволі мальовнича.

Сакури в Ужгороді — відомий бренд. Звісно, щоб помилуватися квітучими сакурами, не обов'язково їхати в Ужгород. Якщо неможливо потрапити у Кіото в Японію, є парк Кіото в Києві. Але деревця у парку Кіото ще досить молоді, на той час як в Ужгороді можна побачити великі старі дерева, тому що перші сакури з'явилися тут ще сто років назад.

Острів Муромець — моє улюблене місце в околицях Києва. В цьому році північна частина Муромця повністю недоступна. Тому будуть фото, зроблені у 2021 році. Одного разу я поїхав кататися і доїхав до гирла Десни, як побачив максимально темну хмару, що швидко сунула в мій бік. Що робить в такий ситуації нормальна людина? Натискає на педалі. Що роблю в такий ситуації я? Фотографую до останньої хвилини в фантастичному передгрозовому світлі, потім сорок хвилин їду під проливним дощем.

Я вже років десять не їздив Україною. Аж до цього року. Коли б я ще мав нагоду і можливість проїхатися Україною та ще на армійському авто (в сенсі тому авто, що на зібрані шановним товариством гроші було придбано в Польщі для ЗСУ і хтось мав його перегнати з кордону до СТО).

Ужгород — найменший з обласних центрів України. Більш ніж півтора місяця в Ужгороді - це майже на півтора місяця більше ніж має вистачити на повне знайомство з Ужгородом. На моє щастя, в мене була із собою фотокамера — інакше я б майже напевно поїхав би кукухою. Що ж, у кожного свої засоби боротьби зі стресом. Далі буде трохи результатів цієї боротьби.

До весны осталось меньше тридцати чашек утреннего кофе, но пока они не выпиты — посмотрите, как красив был Голосеевский лес прошлогодней весной.

На тому тижні погода була напрочуд гарна, отож я попрямував до парку Муромець і взяв там ровера ся покатати. Муромець навесні виглядає взагалі не так, як влітку, коли все заростає кущами і очеретом. В будь-яку пору року це чудове місце, яке я хотів показати вже давно, але так і не знайшов на це час. Ну, тож дивиться фото з першої весняної прогулянки.

Зараз я вам розповім про моє найулюбленіше місце в околицях Києва.

Тільки-но встиг побідкатися на багаторічну відсутність у Києві справжньої зими, як природа попіклувалася її забезпечити. Не дуже великий, але швидкий снігопад вкрив землю білою ковдрою, а швидке похолодання забезпечило ясну та сонячну погоду наступні декілька днів. Я поквапився і встиг до Голосіївського парку ще до того, як свіжий сніг було нещадно витоптано. Через декілька днів вже було некрасиво, так що якщо не встигли подивитися на зимову красу власними очима, тепер залишається дивитися на фото.

Замок Радомысль находится в городе Радомышль, который, в свою очередь, находится в Житомирской области. И да, замок официально пишется через "с", в соответствии со старинным название Радомышля. "Замок", конечно, это можно назвать очень условно — в шестнадцатом веке это была монументальная фабрика по производств бумаги для потребностей Киево-Печерской Лавры, но это не точно. "Донжон", например, построили вообще в 2008 году. Ну а настоящий замок выглядит так или так, например.

В этом посте будут фотографии Крыма, которые я условно отнес к осенним. Условно — потому что календарные сезоны не вполне соотнеслись с моими ощущениями. Так, июньские походы я запомнил как "весение", зато августовские мной ощущались как "осенние" (хотя "настоящей" осенью я был в горах только один раз). Осенний Крым совсем не такой, как весенний. Невероятно жаркий. Сухой и крохкий, как бисквит, хрустящий под ногами высохшей на корню травой. Колючий от разнообразных степных растений, ощетивнившихся шипами, крючками или просто сухими соцветиями. С пересохшими ручьями и пережившими лето на дне каньонов бездонными бочагами с черной непрозрачной водой. С одуряющими запахами, от которых воздух становится густым и не хочет выходить из легких. Звенящий, гудящий, стрекочущий миллионами неумолкающих кузнечиков, сверчков и цикад. С туманными восходами и переливающимися искорками роящихся мушек прозрачными закатами. Итак, собственно фотографии Крыма воображаемой "осенью".

Пересматривал старые записи в ЖЖ, наткнулся на старые фотографии Крыма, подумал, что как раз в мае обычно ходил в поход. Решил написать пост с ретроспективой, но, как водится, пока обрабатывал фотографии Крыма (старые очень уж маленького формата), холодный май успел окончится и прошла значительная часть июня. Да с такой интенсивностью прошла, что, кажется, уже середина лета. Потом, правда, решил, что вместо одного поста напишу два — в силу того, что ощущения от весеннего Крыма и от осеннего были совершенно разные. Сначала — весений. (На осенний можно посмотреть тут.) Холодный, мокрый Крым с туманами в лесу, оставляющими в паутине, на листьях и на твоих собственных бровях капли росы, с низкими облаками на закате, с промозглым холодом ночью. С прозрачным воздухом в буковом лесу, когда первые листья звонкого ярко-салатового цвета только-только проклюнулись и совершенно не закрывают солнце. С водопадами и ручьями. С неправдоподобно-алыми пионами, лиловыми каплями гадючьего лука и с нежной сон-травой. С рыже-фиолетовым лесом на ближних склонами гор и голубыми скалами на дальних.