Україна

Бу́гайчик малий (Ixobrychus minutus) — це найменша з чапель. Відомий бугайчик двома особливостями: смішною назвою і надзвичайним вмінням маскуватися серед очерету.

Неподалік від Києва — формально це вже Київська область, але в межах не тільки велосипедної, а і пішої доступності — є місце, де я завжди зупиняюся і майже завжди фотографую. Тут з триметрового обриву відкривається вид на річку Чорторий.

Весна 2023 відмітилася досить високим паводком. Було ще досить прохолодно, а я відправився відкрити сезон каякінгу на Чорторий під час весняного паводка.

Закарпатський музей народної архітектури та побуту знаходиться в самому центрі Ужгороду, вхід в нього праворуч від входу в Ужгородський замок, сам музей можна розивитися згори із замкових стін. Звісно, він сильно менший за національний музей в Пирогову, навіть трохи менший за болгарський музей в Етирі. Але все зроблено на високому рівні, максимально акуратно і охайно, підтримується з любов'ю. Тож моя рекомендація.

Невицький замок знаходиться (раптово) в селі Невицьке на Закарпатті. Точніше, село знаходиться у долині річки Уж, а замок (як і має бути у замків) стоїть на пагорбі над долиною. Невицький замок, на відміну від Мукачівського та Ужгородського, стоїть у руїнах. Власне, цим і справляє враження, бо інші замки багато разів перебудовувалися під сучасні потреби, а Невицький замок зберігає принади пізнього середньовіччя.

Лумшори — невелике гірське село на Закарпатті, відоме головним чином тим, що пропонує відпочинок в чанах. Я чанами не дуже цікавлюсь, я приїхав подивитись місцеві водоспади. Знайти їх дуже нескладно — приїжджаєш до села Лумшори, далі йдеш вздовж гірської річки. Власне, послухати білий шум води дає певний терапевтичний ефект, може кращий, ніж від прорекламованих чанів.

Miniland — найбільший залізничний макет в Україні, країна в мініатюрі із безліччю деталей, цікава і для дітей, і для дорослих

Локація, яку я покажу сьогодні, чомусь позначена на мапі як "Київський шипіт"; в Карпатах так називався б якийсь водоспадик, але ніякого водоспаду тут, вочевидь, немає. Знаходиться вона на північ від села Лютіж, сюди зручно дістатися машиною, тут досить мальовничо, тож не дивно, що локація дуже популярна.

На початку жовтня дозволив собі мікровідпустку і скатався на славетні курорти Київського моря. Сьогодні буде фото з Сухолуччя. Сухолуччя відоме як мисливська резиденція нашого втіклого президента, де на (умовній) волі гуляють олені та кабани, але наразі доступ дути відсутній; треба буде чекати кращих часів. Але можна вільно погуляти по узбережжю водосховища, місцина доволі мальовнича.

Сакури в Ужгороді — відомий бренд. Звісно, щоб помилуватися квітучими сакурами, не обов'язково їхати в Ужгород. Якщо неможливо потрапити у Кіото в Японію, є парк Кіото в Києві. Але деревця у парку Кіото ще досить молоді, на той час як в Ужгороді можна побачити великі старі дерева, тому що перші сакури з'явилися тут ще сто років назад.

Острів Муромець — моє улюблене місце в околицях Києва. В цьому році північна частина Муромця повністю недоступна. Тому будуть фото, зроблені у 2021 році. Одного разу я поїхав кататися і доїхав до гирла Десни, як побачив максимально темну хмару, що швидко сунула в мій бік. Що робить в такий ситуації нормальна людина? Натискає на педалі. Що роблю в такий ситуації я? Фотографую до останньої хвилини в фантастичному передгрозовому світлі, потім сорок хвилин їду під проливним дощем.

Я вже років десять не їздив Україною. Аж до цього року. Коли б я ще мав нагоду і можливість проїхатися Україною та ще на армійському авто (в сенсі тому авто, що на зібрані шановним товариством гроші було придбано в Польщі для ЗСУ і хтось мав його перегнати з кордону до СТО).

Ужгород — найменший з обласних центрів України. Більш ніж півтора місяця в Ужгороді - це майже на півтора місяця більше ніж має вистачити на повне знайомство з Ужгородом. На моє щастя, в мене була із собою фотокамера — інакше я б майже напевно поїхав би кукухою. Що ж, у кожного свої засоби боротьби зі стресом. Далі буде трохи результатів цієї боротьби.

До весны осталось меньше тридцати чашек утреннего кофе, но пока они не выпиты — посмотрите, как красив был Голосеевский лес прошлогодней весной.

На тому тижні погода була напрочуд гарна, отож я попрямував до парку Муромець і взяв там ровера ся покатати. Муромець навесні виглядає взагалі не так, як влітку, коли все заростає кущами і очеретом. В будь-яку пору року це чудове місце, яке я хотів показати вже давно, але так і не знайшов на це час. Ну, тож дивиться фото з першої весняної прогулянки.