Печера Каклик знаходиться в самісінькому центрі Туреччини, неподалік від міста Денізлі. Ну і, власне, поруч знаходиться Памуккале. Власне, печера Каклик дещо схожа на Памуккале, тільки під землею. І не така біла. А так такі ж травертинові тераси.
Згори над печерою знаходиться невеликий спа-комплекс, в якому можна покупатися в басейнах із мінеральною водичкою. Ми були в самий розпал епідемії, тому комплекс був абсолютно порожній, мінеральні басейни — без води, в печері було вимкнуто освітлення і це був великий мінус, тому що далі від входу дуже темно, а так загальна довжина печери приблизно 200 метрів. Плюси — платню за вхід ніхто не збирав, не було жодного туриста і ніхто не заважав робити атмосферні фотки зі штатива.
2. Маленький підземний водоспадик.
3. Печеру облаштували для туристів двадцять років тому, містки встигли трохи втомитися. Треба мати на увазі, що подекуди їх заливає вода, тож ходити треба або обережно, або вдягати взуття, що не промокне.
4. In Xanadu did Kubla Khan
A stately pleasure-dome decree:
Where Alph, the sacred river, ran
Through caverns measureless to man
Down to a sunless sea.
5. Печера Каклик карстового типу, тобто вхід це провалля, відкрите згори. Тут є місця, де на воду, що тече в печері, падає пряме сонячне світло.
6.
7. Мінеральні відкладення.
8.
9. Частина, яку освітлюють сонячні промені. Далі вже зовсім темно. А шкода, мало б бути красиво.
10. Тераски.
11.
12.
13.
14. Тут теж мала б текти вода, але з нею, як і в Памуккале, було не дуже. Можливо, треба їхати взимку.
15. Вихід з печери.
Взагалі, печера Каклик не така відома широкому загалу, як інші природні пам’ятки Туреччини, але, безумовно, варта того, щоб її відвідати. Якщо трапиться можливість, спущуся туди ще раз. Сподіваюся, більш пощастить із водою та освітленням. Водопостачання і електрика — на жаль, більш актуальні проблеми 2022 року, ніж туристичні поїздки. Але все ще буде.