Бергамо — невелике (на 120 тисяч населення) містечко на півночі Італії, в самому серці Ломбардії. Аеропорт Бергамо — Оріо Аль Серіо — облюбований лоукостами, тому у more civilized age Бергамо був чи ненайпопулярнішим напрямком з України. При цьому, за враженнями, власне в Бергамо ніхто і не затримувався — адже до Милану година потягом, а до Венеції — дві. В 2020 Бергамо сумнозвісно прославився як епіцентр епідемії коронавіруса в Італії, ну а далі стало зовсім не до поїздок.
Бергамо фактично розділений на дві частини — нове місто з широкими вулицями і неокласичною архітектурою дев'ятнадцятого сторічча і Citta Alta, Верхнє місто, що височиє на пагорбі над Паданською долиною. Саме туди ми попрямували на фунікулері.
Вілла Джулія — колишня папська заміська резиденція, тобто дача. Тобто за часів, коли тут тусили папи, вілла Джулія була за містом — вона знаходиться в декількох кварталах від брами Порта-дель-Пополо, за Авреліановою стіною, що була міською межею Риму. Зараз, звичайно, це майже самісенький центр міста.
Віла була побудована у шістнадцятому сторіччі в стилі ман'єризму для папи Юлія III. До будови долучилися Вазарі і Мікельанджело. Але, чесно кажучи, це було би плейс-оф-інтерест у будь-якому іншому місті, а у Римі стільки архитектурних пам'яток, до яких долучилися Вазарі з Мікельанджело, що йти пішки яж за холм Пінчіо ніхто б не став. Борінг! Справа в тому, що зараз тут знаходиться колекція Національного Етруського музею. При тому, що я дуже люблю археологічні музеї, національний архологічний музей в Римі я за численні відвідини міста так і не відвідав. А ось музей етрусків подивитися пішов.